Між війною та ганьбою. Що вибере Білорусь?

Білоруси, у вас зараз зародився національно-визвольний рух, настільки потужний, що цього не очікував ніхто. Взагалі ніхто. Навіть ви

Я не знаю, про що там домовляться Путін з Лукашенком. Тобто, знаю, звичайно. Але. Взагалі, навіть дивно, що доводиться писати це в третій раз. Все ж перед очима.

Росія вибрала ганьбу — і отримала і ганьбу, і війну. Три війни. Тепер ті, хто десять років тому змішував мене з брудом і кричав «Бабченко провокатор, хоче крові!», відправляють своїх дітей служити в Крим. Так-так, у мене є вже такі люди, кого я знаю особисто. Замість вільних людей вони, обравши ганьбу, стали окупантами. А Ілля Яшин, який з жахом відсахувався від мене, коли я просив його допомогти мені вивести людей на Манежку, і вважав провокатором ФСБ, тепер сидить в приймальній комісії і відправляє цих самих дітей цих самих людей до Криму.

Україна вибрала війну. І п’ять років вона була для всього світу прикладом фантастичної стійкості, гідності, мужності. Світ захоплювався Україною і наввипередки біг у змаганні допомогти їй першими. Такий прорив, який був досягнутий за ці роки, трапляється раз на століття. За нього, безумовно, була заплачена ціна. Але інакше ніяк. А потім Україна вибрала ганьбу. Таку всесвітню ганьбу, що…, як же соромно писати зараз ці рядки, боже ж мій. І отримала і ганьбу — от взагалі на повну, вище даху — і все ту ж війну, і отримає ще й нову, яка перевершить і чотирнадцятий і п’ятнадцятий роки.

Білоруси. У вас зараз зародився національно-визвольний рух, настільки потужний, що цього не очікував ніхто. Взагалі ніхто. Навіть ви. Але ви тікаєте від цього руху в перших рядах самі ж, і всі, як заклинання, повторюєте мантру «у нас мирний протест, ми не проти Росії, у нас тут не Майдан, ми все ще брати, ми просто Лукашенка хочемо змістити». І все ніяк не зрозумієте, що Лукашенко — це і є Росія.

Коли ви, говорячи, що у вас там не Майдан, тікаєте в Україну — ви тікаєте в неї тільки тому, що в ній був Майдан. І він переміг. Розумієте?

Якби не український Майдан, якби Янукович, якби відмова від євроінтеграції і підписання нових угод з Росією — у вас не те, що питання «куди тікати» не виникало б, у вас не виникало б самого питання «тікати» — ви б вже стрункими рядами йшли служити на славний Тихоокеанський флот протистояти там проклятій Америці.

Ви досі не є частиною СРСР-2.0 тільки тому, що тоді, шість років тому, в Україні на Інститутській загинули сто осіб. Якби не Небесна сотня — ви б вже були Мінською областю.
Як, втім, і Україна — Українським федеральним округом.

Читайте також:

Володимир Огризко
Путін домігся свого. Що чекає на Білорусь

Я так багато пишу про Білорусь не тому, щоб випендрюватися, сунути свій ніс в чужі справи, повчити життю. Я так багато пишу, тому що у вас зараз вирішується не тільки ваша доля.
У вас вирішується доля всього нашого регіону. Протести в Мінську стосуються не тільки вас. Вони, наприклад, стосуються моєї дочки. Якщо ви програєте, то Україна буде оточена вашою новою Союзною державою з трьох боків.
І це дуже погіршить становище. Не тільки наше. Але і ваше.

Якщо ви програєте, Білорусь буде поглинена. Якщо Білорусь буде поглинена, вона стане частиною Союзної держави. Якщо вона стане частиною нової імперії — ви будете служити в її армії. Якщо ви будете служити в її армії — нам доведеться воювати з вами. Це-то ви розумієте?

Усвідомте головне. Немає питання «мирний протест» чи «не мирний протест». Питання стоїть так — або ви будете воювати в Мінську з Лукашенком зараз. Або ваші діти будуть воювати в Сирії, Лівії, Чечні, Україні і вже в найближчому майбутньому, повірте.

Зараз я збираю на тепловізори та метеостанції, щоб бути готовими до того моменту, коли діти тих, з ким ми махали кульками і сперечалися про мирний протест, рушать через Чонгар на танках у бік каналу.

Ваші діди в тисяча дев’ятсот вісімнадцятому не могли уявити собі, що, якщо вони програють, їх правнуки будуть воювати в Афганістані. Де Білорусь, і де Афганістан. Все ж було всього тридцять років тому. Ви ж самі були в цій безглуздій союзній державі. У цьому Афганістані. З цим інтернаціональним обов’язком.

А в новій союзній армії ваших дітей відправлятимуть служити в Крим. Як зараз відправляють дітей тих, хто десять років тому ходив по вулицях мого міста з кульками і говорив про мирний протест. Замість вільних людей ви теж станете окупантами. І ми теж опинимося по різні боки барикад. Ви це хоч розумієте?

У вас може бути тільки один протест — протест проти імперії. За свободу і незалежність. І ніяк інакше. І ніякого іншого протесту у вашій ситуації бути не може. І буде кров. Обов’язково. Не буває по-іншому. Не може не бути. Або зараз і ваша. Або пізніше — і ваших дітей. І набагато більша. Вам просто потрібно вибрати пріоритети. От і все.

В межах проєкту «Журналістика без посередників»

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ